Демографічні проблеми сіл України

Одним з найголовніших критеріїв якості життя країни на сьогодні є демографічний стан. Сучасний демографічний стан України можемо охарактеризувати як кризовий. Демографічна проблема в найзагальнішому вигляді полягає в несприятливих для економічного розвитку динаміці зменшення населення і зрушення в його віковій структурі.

Щороку чисельність сільських жителів в Україні зменшується в середньому на 1,1%, або на 174,2 тис. осіб, що дорівнює населенню 340 сіл, або 2 адміністративних районів. Це відбувається переважно за рахунок збільшення смертності, зменшування народжуваності, міграції молоді та працездатного населення. У 5% сіл протягом п’яти останніх років не народилося ні однієї дитини, а в 6% не проживає молодь віком до 30 років. Зроблений нами демографічний прогноз свідчить, що й надалі чисельність сільського населення зменшуватиметься. Як наслідок, скорочуватиметься сільська поселенська мережа. У першу чергу будуть знелюднені дрібні сільські населені пункти з чисельністю до 50 осіб, в яких майже 100 % населення становлять особи похилого віку. Частка таких населених пунктів в Україні досягає 14%, а в деяких регіонах – 25% [2].

Зниження народжуваності, погіршення стану здоров’я та інтенсивна міграція сільського населення, у тому числі маятникова трудова міграція до міст України, трудова міграція жителів західних і прикордонних регіонів до інших держав – Італії, Іспанії, Португалії, Польщі, Російської Федерації – помітно погіршують прогноз формування структури якості життя  за основними віковими групами, а відтак перспективи збереження не лише демографічного, а й трудоресурсного  потенціалу сільської місцевості як значущої складової національного людського капіталу. Сьогодні на кожну тисячу працездатних у селі припадає близько 760 пенсіонерів і непрацездатних [1].

Глибока економічна криза 90-х років ХХ ст. і соціальні втрати, якими супроводжувалося реформування аграрної сфери, призвели до суттєвого зниження рівня якості життя сільського населення та зумовили такі негативні явища, як низький рівень зайнятості сільських жителів, занепад соціальної інфраструктури села, наростання депопуляції населення, прискорення обезлюднення й відмирання сіл.

Зокрема, 60% сільських домогосподарств мають середньодушові грошові доходи нижче прожиткового мінімуму, а в їх структурі майже половину займають пенсії та доходи від продажу сільськогосподарської продукції. По статистиці ООН, за межею бідності в Україні перебуває 78% громадян. Основним критерієм цієї межі є рівень витрат однієї людини на день – 17 дол. США. Виходячи з цього можна припустити, що 99% селян знаходяться за межею бідності [2].

Нині у 71% сіл немає дошкільних установ, у 41% - клубів і будинків культури, у 50% - середніх навчальних закладів. Дільничні лікарні є в 2% сільських населених пунктів, амбулаторно-поліклінічні установи – у 12%, фельдшерсько-акушерські пункти – у 57% сіл. Газопроводи є тільки в 36% сіл, дороги із твердим покриттям – в 58%, а централізованим водопостачанням забезпечене всього 22 % населених пунктів [3].

Відбувається послідовне згортання мережі установ культури на селі. Це призводить до того, що сьогодні половина сільських населених пунктів взагалі не має ні стаціонарних, ні пересувних форм культурного обслуговування. Практично припинила своє існування на селі сфера побутового обслуговування.

Погіршення матеріальних умов життя і праці більшості селян, згортання фізкультурно-масової та оздоровчої роботи негативно вплинуло на фізичне здоров’я молоді, її психоемоційний стан, стимулювало поширення відхилень у поведінці, уживання алкоголю, наркотичних і психотропних речовин. Отже, найгострішими проблемами сільських поселень залишаються відсутність мотивації до праці, безробіття, трудова міграція, тяжкий психоемоційний стан, бідність і занепад соціальної інфраструктури.

Усе це особливо контрастує на тлі сільської місцевості економічно розвинених країн Європи чи Північної Америки, де немає істотної різниці в умовах проживання сільських і міських жителів. Світова практика свідчить, що недостатня увага до соціального розвитку села може призвести до ліквідації сільського устрою, до зникнення села як особливого соціуму.

Висновки та перспективи. Проблема комплексного соціального розвитку українського села залишається надто гострою й такою, що має стабільну тенденцію до подальшого погіршення. Тому сьогодні необхідне розроблення та запровадження першочергових заходів щодо поліпшення соціально-економічних процесів розвитку села.

·       демографічну ситуацію на селі, особливо в депресивних, вимираючих селах, можна поліпшити тільки за умови сприятливого життєвого середовища, яке передбачає задовільний стан навколишнього середовища, розвинуту соціальну інфраструктуру, забезпечення високопродуктивними робочими місцями сільських жителів, які б за оплатою, престижністю відповідали робочим місцям, створених у містах.

·       посилення уваги до вирішення державними та регіональними органами влади основних соціально-економічних проблем життєдіяльності селян помітно покращить перспективи розвитку аграрного сектора вітчизняної економіки, сприятиме пом’якшенню наслідків і запобіганню відтоку працездатного та освіченого населення, зміцнить потенціал сталого розвитку України в цілому.

·       особливо важливим повинне стати підвищення рівня наукових досліджень по актуальних проблемах демографічної політики, їхнє кваліфіковане забезпечення.

·       поряд зі створенням необхідних економічних умов зусилля повинні бути сконцентровані на включенні демографічних пріоритетів у духовну сферу суспільства. Так, проблему популяризації здорового способу життя, трансформації відповідних культурних наставлянь необхідно поставити в ранг державної політики.

Таким чином, вирішення проблем соціально-економічного розвитку сільських територій та підвищення рівня якості життя селян мають займатися усі органи державної влади та місцевого самоврядування. Лише спільними зусиллями можна створити умови праці та проживання людей у сільській місцевості відповідно до європейських стандартів, зберегти національну і мовну ідентичність, духовність, самобутність і культурні традиції українського села.