ТИПИ СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ. За людністю розрізняють села малі (до 500 жителів), середні (500 – 1000),великі (понад 1000 жителів). За даними перепису населення понад 57 % сіл в Україні малі, з них п’ята частина – це хутори (з людністю менше ніж 100 жителів). Закономірним явищем є перехід сільських поселень із однієї групи до іншої. Як правило, села втрачають населення і поступово переходять із більшої за людністю групи до меншої.
За виробничою діяльністю розрізняють села сільськогосподарські (аграрні), несільськогосподарські та змішані. Тип поселення визначається за структурою зайнятості населення. Переважаючим типом в Україні єсільськогосподарські села. До несільськогосподарських сіл відносяться поселення промислових підприємств, лісо- і рибопромислові, транспортні, дачні, рекреаційні поселення. Їх в Україні небагато. Узмішаних селах поєднуються сільськогосподарські та промислові види господарської діяльності. В них поряд з сільськогосподарськими підприємствами є невеликі промислові об’єкти. Як правило, це цукрові, спиртові, крохмальні, льоно- та лісопереробні підприємства. У таких селах створюються найкращі умови для забезпечення зайнятості населення, подолання сезонності використання трудових ресурсів, створення належних умов для задоволення соціальних потреб сільських жителів (навчання дітей, медичні послуги тощо).
ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ СІЛ. Малі села переважають у північній, північно-східній і західній частинах України (у Чернігівській, Полтавській, Сумській та Харківській областях). На решті території поширені середні і великі села. У великих селах проживає більшість сільського населення України.
Просторові особливості сільського розселення відображає також показник густоти сільських поселень. Найвища густота сільських поселень (понад 6 сіл на 100 км2) сформувалася в західних (Львівській, Тернопільській і Хмельницькій) та північно-східних (Полтавській, Сумській) областях України. Низька густота сіл простежується в Херсонській, Миколаївській та Луганській областях.
На людність, розміщення і особливості забудови сіл значною мірою впливали природні умови і ресурси: рельєф, річки, залягання підземних вод, розміщення сільськогосподарських угідь та вкритих лісом площ. Тому сільські поселення України суттєво різняться між собою за планувальною формою та топографічним положенням на місцевості. Ці відмінності склалися під впливом природних умов та історичних особливостей їх розвитку. Серед планувальних форм найбільшого поширення набули лінійні (однорядні або дворядні), радіально-кільцеві та підковоподібні форми. Менша кількість сіл мають квартальну чи решітчасту забудову.
Топографічне розташування сільських поселень має певні географічні закономірності. На півночі України, де значні площі земель зайняті лісами та болотами, села розміщуються на вододілах, у лісостепу та степу – поблизу річок та в балках (у місцях, де близько до поверхні залягають ґрунтові води). У гірських районах села можуть простягатися вузькими смугами вздовж долин річок на 5 – 7 км. Хутори складаються з розкиданих на значній площі жител. У сучасних умовах розвитку фермерського господарства хутори можуть відродитись і стати центрами таких господарств.
дуже цікаво)
ВідповістиВидалити